Ювілейний творчий вечір поетеси Лариси Лисогурської

Моє ти слово, ти звідкіль?
Ген розколихана пшениця
Під сонцем ярим золотиться,
Мабуть, і ти із тих же піль?

Початок весни виявився вдалим для творчого життя нашого міста. Весняного тихого вечора 15 березня у затишній залі ДЮЦНВ на творчий вечір відомої первомайської поетеси Лариси Лисогурської зійшлися шанувальники поетичного слова.

Цього дня, за словами Лариси В’ячеславівни, у неї було три великих радості, перша з яких – ювілей. “Хтось може сказати, чим мені й не радість – ювілей, ще одне десятиріччя, – з усмішкою говорить винуватиця свята. – А я вам скажу відверто: на тих десятиріччях, які минули, були не тільки проблеми, були і радощі – радощі здобутків, радощі зустрічей з вами, мої дорогі. Друга моя радість – видання моєї нової – четвертої – книжки, яка називається “Силуети долі”, а з’явилася на світ вона дякуючи заступнику міського голови Наталі Павлівні Товстій, яка сподвигла мене на цю працю, та Людмилі Григорівні Дромашко, яка посприяла тому, щоб знайшлися кошти на її видання. Тут півтори сотні віршів, перепущених через моє серце, через те впевнена: хто її матиме, тому буде над чим замислитися. А вийшла книга такою гарною завдяки старанням мого видавця Анатолія Григоровича Коваленка, якому я дуже вдячна…”, – розповідала ювілярка.

Нелегким було життя поетеси, воно і не могло бути легким – народилася у воєнному 1942 році на Хмельниччині, сім’я жила в період важких суспільних потрясінь: голодоморів, війни, репресій. Батько вісім років відмучився у сталінських таборах, а матері – вчительці – з донькою довелося попоїздити по найглухіших селах Кіровоградщини, де не було відомо про “неблагонадійність” сім’ї. Там, в українських селах, де ще зберігалися народні звичаї і обряди, де невпинно било джерело народної творчості, формувався її світ: принципи, поняття добра і зла, почуття любові до рідного краю, до свого народу, мови, історії, пісні. Почуте, пережите, відчуте лягло пізніше віршованими рядками у збірках: “Наука любові”, “Злет”, “Прозріння”, “Силуети долі”, які були написані у зрілому віці, “коли було що сказати людям”.

Теми творів різні. У її віршах – і добра посмішка, і чарівне слово, і природа, і наказ, і питання, які звучать гостро й актуально.

Багато поезій присвячено рідному краю – “Світанок над Синюхою”, “Над Бугом”, “Лебеді на Бузі”, “Станція Голта”, “Село Кінецьпіль”, вірші про вулиці міста, вірші, присвячені жінкам.

Велику нішу займають вірші про війну, присвячені визволителям, солдатським вдовам, матерям: “Фронтовичка”, “Балада про солдатку”, “Вдовині вельони”, “Жінка і війна”… Тривожать душу вірші про матір, серед яких мій улюблений – “До мами”.

Не можна без сліз читати “Притчу про материнське серце”, “Груз 200”, слухати пісню “Афганський вальс” (вона на вечорі звучала у виконанні А. Алексича), жінки в залі плакали.

“Цікава абетка” – віршики для дітей і про дітей, багато чуттєвих віршів, про кохання. Є гнівні, осудливі, гострі – про тих, хто калічить рідну мову, хто проміняв життя на голку з дурманом, хто допустив зчерствіння душі або ж забув про совість…

Багато присвят братам по перу. Весь творчий доробок поетеси і не опишеш, бо кожна збірка – до сотні і більше віршів, тож повернімося до свята.

Крім самої поетеси її власну поезію та прозу читали представники різних поколінь, її вірші й пісні були покладені на музику місцевими композиторами Ольгою Поповою, Сергієм Карпуком, Ларисою Найдьоновою, Анатолієм Алексичем. Аранжування – Віктора Харченка, а виконали їх ансамбль української пісні “Червона калина”, хор ветеранів війни та праці, чоловічий квартет Центру культури й дозвілля, тріо “Мальви”, Ігор Крушельницький та інші.

Заступник міського голови з гуманітарних питань Н. П. Товста, вітаючи поетесу, зазначила, що на мистецькому олімпі Первомайщини – визначне свято, пов’язане з поетесою, піснярем Ларисою В’ячеславівною: “Я думаю, що її життєва зірка сяє дуже яскраво на небосхилі не тільки Первомайщини, а й усієї України… Її проза і поезія були надруковані у видатних наших журналах, як-от: “Україна”, “Дніпро”, “Київ” та ін. Це говорить про те, що Лариса В’ячеславівна і сьогодні сповідує дуже активну життєву позицію, яку можна висловити рядками віршів, які вона написала:

“Поетеси ходять по землі,

Сердяться, кохають і сміються,

Піднімають на нові щаблі

Не лише себе, а – людство”.

В подарунок від міської ради поетеса отримала DVD-програвач, на якому, за її словами, передивлятиметься запис творчого вечора.

Від громадськості Первомайського району поетесу привітали голова районної ради Леонід Афанасійович Цвігун та Світлана Анатоліївна Вовк. Леонід Афанасійович побажав, щоб у наступних збірках обов’язково була чудова проза Лариси Лисогурської, яка тривожить душі: “У вас є майбутнє, ми бачимо, що ви не піддаєтеся віку, успіхів вам і удачі. У вас багато прихильників серед працівників районної ради, депутатського корпусу, я думаю, що ваш партнер по виданню допоможе видати вашу книгу з прозою, а наші депутати бажають, щоб це відбулося швидше” – і вручив фінансову підтримку від депутатів райради.

Від імені начальника управління освіти Г. Ф. Остапенко, від усіх педагогів міста ювілярку привітала методист управління освіти Л. І. Відмиш, яка, в свою чергу, зазначила, що вдячна долі за те, що та звела її з прекрасною людиною, з якою цікаво, здорово і можна робити будь-які справи, всі вони вдало реалізовуються.

Музичний подарунок від колективу ДЮЦНВ прозвучав у виконанні В. Дорошина, а танцювальний – від хореографічного колективу “Усмішка”.

До речі, збірка “Силуети долі” вийшла під справжнім іменем поетеси – Лоріна (не Лариса) Лисогурська, передмову до збірки написав відомий поет Дмитро Кремінь. Видавець Анатолій Коваленко, назвавши збірку діамантом не лише міста, а й області та України, поетесу – берегинею душі та слова, подарував їй маленьку статуетку Пегаса, пожартувавши, що поетеса ще й досі літає уві сні, а Пегас хоч ще малий, але обов’язково підросте.

До привітань приєдналися директори ЗОШ №№ 11, 4 В. Нємченко та О. Бандалет, директор медичного коледжу “Монада” О. Пшенишнюк та ін. Поетеса Наталя Терещенко присвятила господині свята прекрасний вірш, а учасниця народного ансамблю української пісні “Червона калина”, який виконує пісні на слова поетеси, Клавдія Прокопенко, привітала зі святом, завершивши промову такими словами: “Хай благословить вас Господь, нехай буде з вами завжди благодатний покров Цариці Небесної, нехай вас оберігає ваш ангел-охоронець, молимося за ваше благополуччя, творчих вам успіхів на безкрайній ниві українського слова”.

Після закінчення вечора Лариса В’ячеславівна щиро подякувала всім гостям за привітання, вірші, пісні і танці: господарям ДЮЦНВ, учням, ведучим свята, всім присутнім.

Т. Олексієва (газета «ТВ Всесвіт»)